Українське бібліографічне товариство в Одесі (УБТО) – громадське об’єднання представників наукової і бібліотечної спільнот Одеси.  Засноване 15 травня 1925 р. з ініціативи представників Науково-методичної комісії у справах українізації при Одеській Політосвіті, викладачів Одеського інституту народної освіти П. Бузука, Н. Букатевича, Р. Волкова, М. Гордієвського, С. Дложевського, А. Клочка, В. Чудновцева та інших, які розробили проект статуту УБТО. Важливу роль у створенні УБТО та розгортанні його діяльності відіграв фундатор і керівник Української державної бібліотеки ім.Т.Г.Шевченка в Одесі Б.Комаров. Передумовою заснування УБТО стало створення на початку того ж року окремої української секції при Одеському бібоб’єднанні та піднесення українського книгознавства в Одесі у 1917–1920 рр. У своїй діяльності УБТО намагалося бути продовжувачем справ і традицій Одеського бібліографічного товариства при Новоросійському університеті (1911–1920), зокрема щодо широкого трактування бібліографії як знання про книгу та осмислення її змісту. Метою УБТО визначалось пропагування новинок українського друку, «поширення та розповсюдження здобутків української культури серед суспільства», ведення наукової і видавничої роботи, підготовка україномовних бібліографічних праць з різних галузей знань, співпраця з бібліотеками, музеями, іншими установами з питань бібліографії. Планувалося створення спеціалізованої бібліотеки, бібліографічного музею, бібліографічного довідкове бюро, книжкового складу та ін.

До складу УБТО входило близько 50 осіб, які поділялися на дійсних членів та членів-співробітників. Керівним органом УБТО було колегіальне правління. До першого складу правління входили В. Лазурський (голова), Є. Загоровський (заступник), Б. Комаров (секретар), Ф. Петрунь та В. Буряченко (кандидати). На початку 1928 р. склад правління було оновлено: голова – М. Слабченко, заступник – Б. Комаров, секретар – П. Марків, члени бюро – С. Рубінштейн та В. Чудновцев. Від жовтня 1928 р. головою правління УБТО був Б. Комаров. У перші роки УБТО діяло за адресою – вул. Гоголя, 15, згодом перебралося на вул. Пастера, 13 (будівля Одеської державної публічної бібліотеки, нині – Одеська національна наукова бібліотека).

На засіданнях УБТО зачитувались доповіді за підсумками наукової роботи (у 1925–1928 рр. – 58 доповідей, у 1928–1929 рр. – 14 доповідей).  Авторами багатьох доповідей були представники одеської професури – О. Варнеке, Р. Волков, В. Герасименко, М. Гордієвський, Є. Загоровський, К. Копержинський, В. Лазурський, С. Рубінштейн, М. Семенів, М. Слабченко, І. Фаас та інші, відомі згодом вчені С. Боровий, І. Вугман, Б. Комаров, Ф. Петрунь.

 Друкований орган УБТО – «Записки Українського бібліографічного товариства в Одесі»  (1928–1930). У видавничій серії «Збірник Українського бібліографічного товариства в Одесі» накладом 500 пр. опубліковано один випуск: Семенів М. Мовознавство в УСРР в 1929 р.: Систематизований покажчик мовознавчої літератури (Одеса, 1930); два наступних випуски («Матеріяли до української математичної бібліографії»  М. Чайковського і Т. Василишина та бібліографічного покажчик «М. Коцюбинський», укладений О. Горецьким)  товариство видати не встигло. Вони побачили світ у 1931 р., вже поза рамками УБТО. Нереалізованими залишилися інші наукові наміри УБТО – біобібліографічний словник діячів Степової України, покажчики  підручників,  художньої літератури, «Ucrainica»  та ін.

 УБТО припинило діяльність у 1930 р. унаслідок згортання процесів українізації та сфабрикованої владою справи про «українську буржуазну націоналістичну контрреволюційну організацію» на чолі з Б. Комаровим та УБТО як її центру. Багато членів УБТО зазнали репресій.

  Музичко О. Є. Українське бібліографічне товариство в Одесі  (1925–1930): ініціатива інтелігенції, жертва влади // Інтелігенція і влада. – Одеса, 2011. – Вип. 23.